Чиста земля сходу: Вайдур’янірбгаса, країна лазуритового сяйва
За світами, числом як піщинки Гангу: країна, де земля з синього каменя й куди, за словами сутри, можна дістатися розумом.
Багато хто знає західну чисту землю Будди Амітабхи. Менше хто знає її східну сестру, де править Бхайшаджья-гуру: Вайдур’янірбгаса, «Сяйлива чиста лазурова».
Де вона?
За сутрою, вона на сході, за десять разів більше полів Будд, ніж піщинок у Ганзі. Це не відстань у кілометрах, а образ: країна настільки далека, що дістатися її можна лише розумом і заслугою.
Як вона виглядає?
Її земля з лазуриту; золоті шнури позначають дороги. Стіни, вежі, палаци й арки зроблені із семи коштовностей. Згідно з текстом, її краса така сама, як у країні Амітабхи на заході. Текст описує її як позбавлену поганих долей і страждань. Біля нього стоять двоє бодхісатв: Сур’япрабха (Нікко, «сонячне сяйво») та Чандрапрабха (Ґакко, «місячне сяйво»). Вони очолюють безліч бодхісатв цієї країни.
Переродження там, або просто думка про неї
Одна ідея цієї сутри важлива: можливість переродитися в цій чистій землі, як і в країні Амітабхи. Сутра також каже, що тих, хто в смертну годину чув ім’я Бхайшаджья-гуру, вісім бодхісатв проводжають до цієї країни. Це розрада для тих, хто помирає, і надія для живих.
Небо на стінах: печери Дуньхуана
Цю тему зображено в Дуньхуані, в печерах Могао на краю пустелі Гобі, де фрески епох Тан та пізніших показують чисту землю Бхайшаджья-гуру: Будду на троні, оточеного бодхісатвами та будівлями з вигнутими дахами, зі сценами дванадцяти обітниць і «дев’яти безчасних смертей». Ці зображення сьогодні — головні свідки буддійського мистецтва Центральної Азії.
Синій світ у Японії
Японські митці зображували цю синювату країну на картинах і п’єдесталах статуй. П’єдестал Золотого залу Якуші-джі в Нарі надзвичайно багатий, з орнаментом виноградної лози та постатями Шовкового шляху: шматочок Центральної Азії на острові Сонця, що сходить. Дивіться Якуші-джі.
Що означає «чиста земля»?
У Махаяні чиста земля — це поле діяльності Будди: місце, створене його обітницями й заслугою, де практика полегшується. Багато вчителів розуміють її водночас як далеке місце й стан розуму практикуючого. Тому можна сказати, що лазурит у сутрі — насамперед мова прозорості.
Джерела
Сутра Будди медицини (Сюаньцзан, Тайсьо 450); Raoul Birnbaum, The Healing Buddha (1979); Дуньхуанська академія (печери Могао). Точні зображення різняться залежно від печери й епохи.
Читати статтюЛазурит, колір Будди медицини