Сутра та її версії: історія тексту

Знання

• Встановлено

  Санскритські рукописи Сутри Вчителя Медицини (Бгайшаджʼягуру-сутра) на березовій корі належать до гілгітських рукописів, знайдених починаючи з 1931 р. і датованих палеографічно V–VI ст. Від 2017 р. збірка внесена до реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

  Джерела 1 2

• Встановлено

  Налінакша Датт опублікував перше видання 1939 р. 1978 р. Грегорі Шопен видав критичне видання («редакція A») з тибетською версією та англійським перекладом. Повне факсиміле рукопису з Нью-Делі вийшло 2025 р.

  Джерела 3 2 4

• Встановлено

  Китайський канон зберігає кілька перекладів: Дгармагупти (615, T449), Сюаньцзана (650, T450), який читають найчастіше, та Іцзіна (707, T451), що говорить про сімох Будд Медицини.

  Джерела 5 6 7 8

• Дискусійне

  Давніша версія міститься в 12-му сувої Сутри посвячення (Guanding jing, T1331), яку традиція приписує перекладачеві Шрімітрі (IV ст.). Багато дослідників, зокрема Мішель Стрікман, вважають її радше китайським твором V ст.; статус цієї версії залишається дискусійним.

  Джерела 9 10

• Встановлено

  Тибетський канон містить дві сутри: одну, присвячену лише Будді Медицини, і другу — сімом Буддам; Шопен видав обидві тибетські версії.

  Джерела 2

• Дискусійне

  Точне місце й час створення сутри невідомі. JAANUS зазначає, що ім’я Будди Медицини трапляється приблизно в п’ятнадцяти текстах, перекладених китайською між III і V ст., а його культ, схоже, був особливо популярним у Центральній Азії.

  Джерела 8 2

• Віра

  Згідно з самою сутрою, Будда Шак’ямуні виклав її у Вайшалі на прохання бодгісаттви Манджушрі, описавши дванадцять обітниць Будди Медицини та його Чисту Землю на Сході.

  Джерела 6

Джерела

1. UNESCO, Memory of the World Register: “Gilgit Manuscript” (inscribed 2017). www.unesco.org
2. Gregory Schopen, The Bhaiṣajyaguru-sūtra and the Buddhism of Gilgit, PhD thesis, Australian National University, 1978. openresearch-repository.anu.edu.au
3. Nalinaksha Dutt (ed.), Gilgit Manuscripts, vol. I, Srinagar / Calcutta, 1939. (книга)
4. J.-U. Hartmann, G. Melzer, T. Fukita (eds.), Gilgit Manuscripts in the National Archives of India, Facsimile Edition, vol. II.6: The Bhaiṣajyagurusūtra, National Archives of India / IRIAB Soka University, 2025 (announcement, H-Net). networks.h-net.org
5. CBETA, Taishō T449, 佛說藥師如來本願經 (Dharmagupta, 615). cbetaonline.dila.edu.tw
6. CBETA, Taishō T450, 藥師琉璃光如來本願功德經 (Xuanzang, 650). cbetaonline.dila.edu.tw
7. CBETA, Taishō T451, 藥師琉璃光七佛本願功德經 (Yijing, 707). cbetaonline.dila.edu.tw
8. JAANUS (Japanese Architecture and Art Net Users System), entry “Yakushi”. www.aisf.or.jp
9. CBETA, Taishō T1331, 佛說灌頂經 (Consecration Scripture), fascicle 12. cbetaonline.dila.edu.tw
10. Michel Strickmann, Chinese Magical Medicine, Stanford University Press, 2002. (книга)

Посилання перевірено 15 жовтня 2026 р.

Теми

• Археологія та історія мистецтва: Дуньхуан, Нара, іконографія
• Антропологія ритуалів зцілення
• Будда Медицини й тибетська медицина (Ґʼюші)
• Гіпотези й дискусії: Греція та Індія